Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ справа № 800/396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Кошіля В.В. Моторного О.А.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Мосійчук І.М.

представника відповідача Гриба В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_5 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_5.) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі по тексту - відповідач, ВККС) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому просить: визнати протиправною бездіяльності ВККС та зобов'язати ВККС розглянути скаргу від 10.06.2014 на дії та бездіяльність судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6

Позовні вимоги обґрунтовані допущеними порушеннями ВККС вимог п. 13.2.11 Регламенту ВККС, затвердженого Рішенням ВККС 08.06.2011 №1802/зп-11, що полягали у залишенні скарги позивача від 10.06.2014 без розгляду, як повторної та ст. ст. 83 - 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що полягали у відмові відкрити дисциплінарне провадження відносно судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6

Позивач подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

В письмовому запереченні проти позову ВККС просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що при розгляді первинної скарги на дії судді ВККС керувалася Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламентом ВККС, і у ВККС не було підстав для відкриття дисциплінарного провадження відносно судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6, оскільки зміст скарги позивача не містить відомостей про наявність ознак проступку в діях судді ОСОБА_6 При отриманні скарги позивача від 10.06.2014 на дії та бездіяльність судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6, ВККС дійшла висновку про залишення скарги без розгляду на підставі п. 13.2.11 Регламенту ВККС, як повторної.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши доводи осіб, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах позовних вимог та зібраних і досліджених доказів, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цією метою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) розсудливо; 6) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 7) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 8) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 9) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наявні у справі докази не дають підстав вважати, що ВККС при перевірці скарг позивача на дії судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 допустила протиправні дії чи бездіяльність.

Так, судом встановлено, що 11.11.2013 народний депутат України Сиротюк Ю.М. звернувся до ВККС з депутатським зверненням від 04.11.2013 вих. № 421-11/214 провести перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 щодо неправомірної поведінки суддів Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Рішенням ВККС від 20.02.2014 №536/дп-14 позивачу було відмовлено у відкритті дисциплінарної поведінки суддів Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

10.06.2014 ОСОБА_5 повторно звернувся до ВККС зі скаргою щодо неправомірної поведінки судді Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_6

21.07.2014 ВККС було надано відповідь позивачу про залишення скарги без розгляду на підставі п. 13.2.11 Регламенту ВККС, як повторної.

Відповідно до ч. з ст. 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок роботи ВККС визначається її Регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Так, згідно із п. 13.2.11 Регламенту ВККС повторними скаргами (заявами) є:

- скарги (заяви), ідентичні за змістом;

- скарги (заяви) від різних скаржників, у яких зазначено одні й ті ж обставини (факти) щодо одного й того ж судді (суддів) у одній і тій же судовій справі і які є ідентичними за змістом вимог;

- скарги (заяви) від одного й того ж скаржника із уточненням обставин і додатковими матеріалами стосовно одного й того ж судді (суддів) за фактами, викладеними у первинному зверненні;

- скарги (заяви) на дії кожного судді з колегії суддів, яка розглядала судову справу.

Якщо за первинною скаргою (заявою) ВККС прийнято остаточне рішення, повторна скарга (заява) долучається до первинної без розгляду, про що повідомляється скаржник. У разі наявності у повторній скарзі (заяві) нових фактів, за якими не проводилася перевірка і які не були предметом розгляду ВККС, така скарга (заява) реєструється як первинна.

Судом встановлено, що звернення позивача від 11.10.2013, поданого через народного депутата України Сиротюка Ю.М. та звернення позивача від 10.06.2014 щодо неправомірної, на його думку, поведінки судді ОСОБА_6. ідентичні за змістом. В повторному зверненні від 10.06.2014 ОСОБА_5 уточнює обставини і посилається на додаткові матеріали стосовно «ігнорування», на думку позивача, суддею ОСОБА_6. його клопотань, про що йшлося також і у первинному зверненні.

Статус, порядок роботи та повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також члена Комісії визначені у главі 2 розділу VI Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За своїм статусом Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, що діє у складі одинадцяти членів (статті 90, 92 Закону), та здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів (п. 1 ч. 1 ст. 85 Закону).

Стаття 84 вказаного Закону визначає дисциплінарне провадження як процедуру розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 цього Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав істотних порушень норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язаних, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтованого вжиття заходів забезпечення позову, а також порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу).

В силу ч. 1 ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно із ч. 2 ст. 86 вказаного Закону перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому цим Законом.

У ч. 3 ст. 86 даного Закону закріплено, що під час здійснення перевірки член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити з них копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян та їх об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи. Висновок члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

ВККС діє виключно в межах повноважень, визначених ст. 91 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у тому числі розглядає заяви і повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих і апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

При цьому ВККС не є органом правосуддя та не наділена повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.

В силу ч. 1 ст. 6 Закону суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.

При офіційному тлумаченні положень ч. 2 ст. 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.12.2004 № 19-рп/2004 зазначив, що положення ч. 2 ст. 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Верховний Суд України в п. 10 постанови Пленуму №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначив, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11.03.2011 №2-рп/2011 викладена позиція, відповідно до якої оцінка процесуальних дій суддів щодо розгляду конкретної судової справи може здійснюватись тільки судами апеляційної і касаційної інстанцій.

Аналізуючи положення чинного законодавства України, зокрема стосовно порядку розгляду та вирішення скарг відносно судді ВККС, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення скарг позивача здійснено із додержанням процедури, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано положення законодавства.

Судом не встановлено обставин порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 160 - 163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і не підлягає перегляду Верховним Судом України.

Головуючий (пі О.І. Степашко

Судді І.В. Борисенко

В.В. Кошіль

О.М. Моторний

М.О. Федоров

З оригіналом згідно о

Помічник судді О.Я. Меньшикова